Він був для неї всім: життям,
Повітрям, сонцем, океаном.
Від всього злого захищав її туманом.
Було це все для неї відкриттям.
Від погляду його душа її тремтіла,
В обійми сизою голубкою летіла,
Розкривши руки, наче білі крила,
Коханого свого вона зустріла.
Стрічались поглядом, і серце завмирало,
Світились очі, і душа співала.
Вночі сорочку йому вишивала,
А спати йшла лише, коли світало.
Та щастя це недовго так тривало.
Замовкло серце, що так весело співало.
Обличчя вкрите смутку пеленою,
Біленькі крила блистять сивиною.
