|
Я намалюю гори, ріки,
Над ними літають шуліки,
А у низу ліси й поля,
Це буде лиш моя земля,
В лісах чудливо бродять лосі,
Шумлять птрахи срібноголосі,
І хмари, де-не-де вкривають небо,
Не місце тут страшним еребам,
А сонце присвітило більше,
І всюди стало ще ясніше,
І золотом блистить струмок ,
Бо сонця промінь в нім намок,
А на полях зійшло колосся,
У ярий океан злилося,
І се колише дикий вітер,
Колише все, степи і віти,
Розчеше дерев'яні крони,
І пташі зграї-легіони,
Здіймуться в вись і закружляють,
І десь в промінні позникть,
І це не казка, не картина,
Десь в світі є така долина
Не треба слів, лиш цвіт пензля,
Ох де ж оця, земля моя?
ID:
723153
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 12.03.2017 20:29:43
© дата внесення змiн: 12.03.2017 20:29:43
автор: Давид Мрійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
