Пробач нам, Тарасе, що твій заповіт не сповняєм...
З колін не встаємо, не дихаєм волею ми!
Не рвемо кайдани, а тішимось тому, що маєм —
Кидаємось вільними гаслами, в серці ж — раби!
Пробач нам, Кобзарe, що струни бандури ржавіють!
Не та в душі пісня, що треба, Кобзаре, не та...
Не ті у нас думи — убогістю щедро сіріють,
Ховаючи правду в неправді на схилах Дніпра.
Пробач нам, Пророче, ми святість життя не пізнали,
А чоpне у біле та біле у чорне вдягли!
Не цього від нас твої мрії столітні чекали...
Пробач нам, Тарасе... ми блуднії доньки й сини...
Марія Дребіт
07.03.2017 Португалія