У горах далеких — каньйони.
Десь там проживають бізони
Великі, розкішні, рогаті —
Гіганські клубки пелехаті.
Густюща у них шевелюра,
Різка норовиста натура.
Змагаються часто в двобої,
Як велетні, справжні ковбої.
На тлі снігової рівнини,
Припудрені снігом з лавини,
Шукають траву для поживи,
У голосі линуть мотиви
Глухого сопіння і реву,
Що страшно стає вовку, леву, —
Доводиться їм мудрувати,
Як здобич у гурті впіймати.
Мандрують своїми стежками,
Біжать до води табунами…
Їм вітер малює закони,
За ними й існують бізони. 16/04/16