8:20
Перші весняні дні скидаються на образу сором'язливої леді: холодний погляд сонця з-під суворих пухнастих вій, ледь чутний вітер, що ривками мерзло кусає руки. Лише перша зелень між цеглинками бруківки, залита жовтим світлом, мов та щедрість з барського плеча, натякає на великодушне пробачення.
На пероні доволі людно, як завжди у неділю, коли гості поспішають зі столиці кожен у свій куток. Нагулялися узвозами, гіганськими торгівельними центрами, в кишенях цифрові знімки на згадку - коли ще повернуться, хто його зна?
У мене ж уже квитки назад - все чітко розраховано. В руках маленький букетик. Червоні пальці просять рукавичок, пелюстки блищать красивими компліментами...
Раніше квиток до Києва видавався смертельним вироком, мукою, що позбавляє домашнього затишку. Так звикла - усталена схема: ненавидіти стольний і обожнювати кожен міліметр рідного містечка. А зараз на руках компліменти і волосся пахне його парфумами.
"Гукала тиша рупором вокзальним"...
#KazKarKaStories #prose #train #travel #travelling #trip #railway #station #UkrainianProse #UkrainianArt #Ukraine #ТепліІсторії