Невже ми були створені, щоб убивати?
Щоб зраджувати тих, хто любить нас?
Щоб нищити, життя своє псувати?
Калічити і сіяти скрізь страх?
Зіпсовані в людей і розуми і душі,
Зіпсовані відносини в сім'ї.
Так мало тих, хто полюбити зможе,
Хто чистим своє серце береже.
Багато болю і розчарування.
Багато сумнівів і страхів у житті.
Біль заважає щиро полюбити.
Біль зосереджує лиш на собі.
Зажерливості різні, секс і гроші,
Немов завіса для очей людських.
Бо куди прагнеш ти, там твоє серце,
Кого полюбиш з брудом в серці і в душі?
Не дивно, що відносини вже не тривалі,
І модно зраджувати..
Нормально те, що сім'ї вже не повні,
А діти? А на дітей начхати.
Батьки влаштовують своє життя.
Може любити і прощати вже не в моді,
Нехай наївною мене назвуть,
Та хочу я життя так влаштувати,
Людей любить і людям довіряти.
Просити прощення, миритись, вірити у краще,
Вже може соту помилку прощати.
І бачити в людині спершу душу,
а потім на слова її зважати.
7.05.2016
