І БОГ, І СЕРЦЕ, Й ЛИЧКО
"Людина дивиться на лице, а Бог на серце".
Г. Сковорода
Людина завжди на лице дивилась,
А Бог лиш на своє творіння – серце.
Прийшов той час людина зажурилась,
Бо в неї серденько було роздерте.
Чому не пояснив усе Сковорода,
Чого біди від серця не буває,
Чого любов в пустелі, як вода,
Коли при болях серденько співає?
Тоді чому я закохався в личко?
Але надовго – щастя не проходить.
У храмі я попив святу водичку:
Моя любов від мене не відходить.
Всевишнього молю душі спасіння,
Бо в личко серденько також влюбилось,
Заговорило вже й моє сумління,
Чому моє кохання зажурилось?
І я благав небесного Отця,
За відчуття любовних почуттів.
Не знав я, що тому нема кінця, –
Цього хотів і мов "до неба я злетів!"
14.01.2017 р.
А. Рогуля
