|
Вивчення історії своєї держави, країни, народу, - надважлива справа громадянина-патріота. Пошук історичної істини, історичної правди справа нелегка, але вона звільняє людину її душу від тягаря того доважку брехні, тої неправди, які нам втлумачували весь цей час «імперські історики». Ще один дуже важливий аспект в процесі надбання знань - це вивчання і знання історії інших цивілізацій, як прикладу і досвіду боротьби інших народів, які час від часу повставали проти тиранії і рабства. Один з багатьох прикладів героїзму є битва, яка увійшла в історію , як битва греків з персидською навалою зв СХОДУ при Марафоні.
Ця історія зараз, як ніколи актуальна. Та сама навала зі Сходу, таке ж саме примушення брутальною силою підкорити Україну, така ж сама окупація земель ворогом, примушення здатися, підкоритися шляхом перемовин, замирення, шляхом пряника і батога, шляхом підкупу еліти (прямої зради), залякуванням, поширення брехні, сіяння хаосу і думки безперспективності подальшої боротьби. Встояти, терпляче і мужньо винести всі тяготи, перемогти ворога, надважлива справа, адже від цього залежить подальша доля України, доля наших дітей, внуків, нащадків.
Цитата з книги Стівена Прессвіда «Ворота вогню», о битві спартанців при Фермопілах. (переклад з російської). Матеріали надані Юрієм Бутусовим.
Нотатка до командира підрозділу чи війська.
«Ніщо так не розпалює мужність в серцях воїна, як ті моменти, коли він з побратимами опиняється на грані смерті, на волосині від поразки від повного знищення – і при відсутності духа не дозволяє піддатися паніці, забороняє віддатися під вплив відчаю, але замість цього примушує виконувати звичні дії, підкорюючись його наказу. Мужність, що йде з середини, і є слідством залізної дисципліни і гарного навчання і тренування. Саме це завжди оголошується, як найвищою гідністю воїна. Виконувати звичайне в надзвичайних умовах. В мить хаосу відчувати поруч з собою братів по зброї, товаришів, яких навіть не знаєш по імені, з якими ніколи раніше не навчався воєнній справі, але які зараз пліч опліч з тобою – з боку щита і списа, попереду і з тилу. Побачити, що товариші згуртовані, як один, - ні в божевільний одержимості, а в цілковитому порядку, які є незворушні. Зрозуміти що кожний знає свою роль в битві і справляється з нею.»
Від себе додам.
Нам не потрібна Фермопільська героїчна остання битва, як приклад відчайдушної боротьби і самопожертви, сам на сам з ворогом, після якої ворог придушив останній спротив і поглинув цілу країну Спарта і втопив її волелюбний нарід в крові і терорі, але нам вкрай потрібна Марафонська перемога, як приклад шаленого спротиву тиранії зі сходу, як важливий досвід перемоги, як приклад блискавичного керування військом під проводом Мільтіада.
Слава Нації Нескорених!!!
По матеріалам сайту " Все для історіка".
" Перська держава, що завоювала і об'єднала в другій половині VI століття до н. е. величезну частину тодішнього культурного світу (у тому числі - Вавілонію, Єгипет, Малу Азію), зіткнулася з грецькою цивілізацією на східних берегах Егейського моря. Завоювавши до кінця VI століття більшість багатих грецьких міст західного узбережжя Малої Азії (Мілет, Ефес, Пергам тощо) і прилеглих до нього островів, перси незабаром відчули наростаюче невдоволення та спротив місцевого населення, більшість якого складали вихідці з Греції.
У 500 році це невдоволення вилилося у відкрите повстання проти перського панування, яке почали і очолили жителі Мілету. Повсталим малоазійським грекам спробували надати допомогу греки Балканського півострова. Два міста - Афіни та Еретрія - послали до Мілета 25 кораблів з воїнами-добровольцями. Спарта відмовилась допомагати грекам, і в 496 році повстання було придушене. Ця акція була використана як привід для оголошення Персією війни Балканській Греції.
У 492 році перси зробили з Малої Азії комбінований суходольно-морський похід проти Греції, проте в силу обставин, що склалися (морська буря знищила флот) змушені були перервати його.
У 491 році до н.е. Дарій послав посольство до Греції, вимагаючи від греків покірності. Деякі грецькі поліси визнали владу персів, але спартанці і афіняни відмовилися це зробити і вбили перських послів.
У 490 році відбувся новий похід персів. На цей раз вони вирішили перевезти свою армію через південну частину Егейського моря і висадити десант відразу в Центральній Греції. Захопивши і зруйнувавши м. Еретрію на острові Евбея, перська армія, що складалася з лучників і вершників, висадилася в північно-східній частині Аттики, на Марафонській рівнині біля невеликого містечка Марафон, в 42 км від Афін. Поле бою являло собою рівну, оточену горами долину на березі моря, зручну для дії перської кінноти.
Перси мали 10 тисяч кінноти і близько 10 тисяч піших лучників.
У греків ж було 11 тисяч афінських гоплітів. Чисельна перевага була на боці персів, якісне - на боці греків. Навчені і спаяні військовою дисципліною гопліти зіткнулися з різноплемінним перським військом, основній масі якого була не цікава мета походу.
Грецька армія складалася з важкоозброєної піхоти, гоплітів, з мідними шоломами, у латах і набедренниках, з великими мідними щитами; їх зброєю був довгий метальний спис. Піхота персів була легкоозброєна, без шоломів і панцирів, захищалася легкими і плетеними щитами; головну зброю її складали лук і шабля. Головною силою перського війська вважалася кіннота.
Греками командували десять стратегів: один з них, Мільтіад, був добре знайомий зі способами дії перської армії. Думки афінських стратегів розійшлися: одні були проти того, щоб вступати в битву з персами, оскільки вважали, що афінське військо занадто нечисленне у порівнянні з перським, інші, і в їх числі Мільтіад, наполягали на тому, щоб дати бій. Одинадцятою людиною з правом голосу був афінський полемарх Каллімах, обраний за жеребом. До нього звернувся Мільтіад з промовою: "Тепер у твоїй владі, Каллімах, або кинути Афіни в рабство, або захистити їх свободу ... Якщо ми не вступимо в бій, то виникне великий розбрат, який збентежить уми афінян і схилить наших співгромадян підкоритися персам ... Якщо ти приєднаєшся до моєї думки, то й батьківщина наша буде вільна, і місто буде першим у всій Елладі ... " Цими промовами Мільтіад схилив Каллімаха на свій бік. Голос полемарха вирішив справу, і було прийнято рішення дати бій.
Перед боєм Мільтіад побудував грецьку фалангу при вході в марафонському долину. На правому фланзі знаходилися кращі афінські гопліти, лівіше вишикувалися інші воїни по філам; лівий фланг склав загін платеян. Правим крилом керував Каллемарх, лівим флангом командував хоробрий Аемнест.
Внаслідок чисельної переваги персів і значної ширини долини Мільтіад не міг дати своїй фаланзі необхідної глибини. Крім того, він враховував можливість охоплення своїх флангів перською кіннотою. Тому він зменшив кількість шеренг в центрі і відповідно збільшив число шеренг на флангах. Загальна протяжність фронту сягала приблизно 1 км.
Бойовий порядок персів складався з піших лучників, які перебували в центрі, і кінноти, що будувалася на флангах.
Щоб не дати перській кінноті часу атакувати греків на рівнині і щоб слідом за стрільбою з лука безпосередньо перейти до рукопашного бою, Мільтіад рушив з висот на ворога "швидким маршем". "Побіжний марш" дозволяв швидко долати вражений стрілами простір і морально діяв на супротивника.
Витримавши перший натиск, перські лучники контратакували греків, прорвали слабкий центр афінської фаланги і переслідували афінян в глиб долини. Але сильні фланги грецької фаланги перекинули персидську кінноту, якій не вдалося прорвати тут ряди афінян, і пішли проти перського центру, поспішаючи на допомогу своїм затиснутим товаришам. Наслідком цієї атаки стала поразка перських лучників. Оточені з усіх боків, перси почали тікати.
Афіняни заволоділи 7 кораблями. На інших кораблях перси відплили в море, прагнучи досягти Афін раніше, ніж це зробить грецьке військо. Афіняни також кинулися в місто і, випередивши противника, досягли його раніше, ніж перське військо. Мільтіад розташував своє військо на східній стороні Афін. Перси, підійшовши на своїх кораблях до Фалер (Фалер був тоді гаванню афінян) і побачивши, що афінське військо стоїть у міста і готове до битви, не наважилися висадитися. Перський флот повернув назад і поплив назад в Азію.
У бою греки втратили 192 людини, перси - 6 400 осіб.
У Марафонської битві греки дали перший відсіч персам. Цей бій показав, що тяжкоозброєній, добре навченій піхоті не страшна іррегулярна кіннота. На місці бою на марафонському полі, поряд з братською могилою воїнів, полеглих за батьківщину, був споруджений пам'ятник на честь вождя греків Мільтіада. Сцени з марафонської битви були зображені в одному з портиків, що знаходилися на головній площі Афін.
У свідомості наступних поколінь греків марафонська перемога закарбувалася як перемога еллінської свободи над східним деспотизмом, як перемога свідомого громадянина-патріота над вірнопідданим рабом перського самодержця.
Люди! Коли нація поміж свободою і хлібом обирає хліб, то вона втратить і свободу і хліб, коли нація обирає свободу вона завжди буде мати хліб, якій ніхто від неї його не відбере. Слава нації нескорених!
Слава Нації Нескорених!!!
Дякую що дочитали.
ID:
712097
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 14.01.2017 12:33:23
© дата внесення змiн: 14.01.2017 12:51:25
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
