Дивились очі в зал, когось шукали,
Зустрілись із блакитними очима.
Вони всі роки довго так чекали
І враз відчули погляд за плечима.
Дивились очі й не могли збагнути,
Думками перенеслися в минуле.
Невже це ти... Не може цього бути...
Життя перед очима промайнуло...
Багато так хотілося сказати,
Щоб ти в очах побачив те кохання,
Яке могло метеликом літати
Із вечора самого й аж до рання.
Дивились очі із блакитним блиском,
Усе і так було їм зрозуміло.
Хотілось так побути ще дівчиськом,
Життя мов швидкий поїзд пролетіло...
Зустрілись випадково вони в залі
І в цьому ж залі знову розпрощались.
Та очі один - одному сказали
І ніби в перший раз знов закохались...
