Нічого не буває без жінки,
Без жінки все минає безживно.
Як м'яко облітає ожина,
Так жінка опадає в насіння.
Мов фрески поцілунки на стінах,
Покинуті безчайними чашки.
Дві долі як зачаєні в часі,
Дві долі, мов блукаючі пташки.
Натхненню не залишилось місця,
У місті не зродитись коханню.
Ми знаємо ˗ все йде у прощання –
Цілуєм руки й залишаємо чашки.
