Цибулю в коси мама заплітала
І золотавим диво те було,
Що сонце літа в себе увібрало
І благодійне мамине тепло.
Снують, снують її проворні руки
І на очах красу вони творять,
І цибулинки, що тепер усі укупі
Поміж собою наче б гомонять.
А мама коси плести закінчила,
Рядочками розклала на столі
І тричі їх вона перехрестила:
- Щоб в радість діточкам моїм були!
- Оцю Марійці, а ось цю Вірусі,
Цю Алексію і Володі цю, -
Згадала всіх дітей своїх матуся
І відкладала кожному косу.
Давно матусеньки моєї вже немає -
Пішла врожаї в інший світ збирать
І бачу в снах, як мама научає
Мене з цибулі коси заплітать.
