Осінь смутком все довкола
Тихо огортає,
Але в душах українців,
Дух волі палає.
Україну ,рідну неньку,
Вороги спалили
Й між собою , супостати,
Збручем поділили.
На своїй землі на рідній,
Хоч в чужій державі,
В місті Львові отамани
Зібрались у справі.
Вирішили до Києва
Вони йти походом ,
Припинити , щоб знущання
Над рідним народом.
Розділились на три групи,
Вкраїнські солдати,
Щоб кордони більшовицькі
Легше подолати.
Першу групу Бессарабську
Вороги розбили ,
Як лиш тільки за Дністер
Повстанці ступили.
Про Подільську , другу групу,
Багато писали,
Її рейд по Україні
Подвигом назвали.*
Четвертого листопада,
Коли усі спали,
Головна Волинська група
В похід виступала.
Зброї у них було мало,
Пішли майже голі,
Та з вірою в перемогу,
З жагою до волі.
Під проводом Тютюнника,
Дякуючи Богу,
Без пострілу розброїли,
Польськую залогу.
Біля села Журбовичі
Чекістів розбили,
Коростень на другий день,
З боєм захопили.
Та не довго святкувалась
Ота перемога,
Бронепотягом приїхала
Чекістам підмога.
На Радомишель пішли:
Змучені боями,
Обшарпані , обвіяні:
Морозом , вітрами.
Обігрілись у Заньках,
Трохи відпочили
І на зустріч другій групі
Знову поспішили.
У сусідньому селі
Зустріли котовців,
Що на конях налетіли,
Мов орда половців.
Не злякались тютюнниківці,
До бою вступили.
І не мало там ординців,
У снігу згубили.
Так з боями , нескорені,
З великим обозом,
Просувались вони далі
Снігами й морозом.
Біля села Городське,
Переправу мали,
Під кулями півзамерзлі ,
Тетерів здолали.
Побачивши , що не зможуть
Києва дістатись,
Не зустрівшись з подільцями,
Змушені вертатись.
Виснажені , на-пів босі
І майже без зброї
Не втрачали ні надії,
А ні волі тої.
А у бою за Леонівну
Дві групи стрічались,
Через ніч , утому , холод
Так не розпізнались.
Розійшлися вони з боєм,
Село залишили -
Переправу через Тетерів
Шукати спішили.
Ця не зустріч для волинців
Фатальною стала ,
Та вони про це не знали -
Переправа ждала.
У Малих Миньках спинились,
Стали до спочину,
Краще були не спинялись
А йшли без зупину.
Сімнадцятого по полудні
Рушили в дорогу.
Та котовці оточили
Узяли в облогу.
Зав*язався бій кривавий,
Важко описати,
Невеличка річка Звіздаль
Може розказати.
Оточені котовцями
Повстанці не здались,
До останнього патрона ,
Всі мужньо тримались.
Залишені керівництвом,
Холодом зморені,
Хлопці бились за Вкраїну
Немов навіжені.
А котовці розлючені
З шаблями літали
Поранених , скалічених,
Без збройних рубали.
Це останній бій для групи,
У цьому поході.
І до нині його пам*ять
Живе у народі.
Багатьом не пощастило
Із цього загону,
Замучених , знівечених -
Взято до полону.
Їх знесилених , побитих,
Мов овець отару,
Під конвоєм відправлено
До міста Базару.
Там зігнали на майдан
Базарців чимало .
Й "Чрезвычайная пятьорка"
Читала ухвалу.
Сам Котовський перед тим,
Як вирок читати,
Запропонував добровільно
В кінноту вступати.
Та ніхто не ворухнувся -
Люд немов закляк -
Відповів за полонених
Вістовий Щербак:
"Знаємо ,що нас чекає.
Смерть нам не страшна ,
Та Вкраїну ми не зрадим,
Бо вона одна."
"Ще не вмерла Україна" -
Лунало майданом,
Невеличке те містечко
Вкривалось туманом.
Але пісня обривалась,
Швидкостріл гримів,
Хлопці , мовби підкошені,
Падали у рів.
Мертві падали з живими -
Ворог лютував.
І промерзлою землею
Всіх їх загортав.
Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**
Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.
*-твердження О.Шпилинського
**- під Базаром 21 листопада 1921 р. розстріляно 359 повстанців(історична довідка)
Другий Зимовий похід - був останньою відчайдушною і героїчною спробою армії Української Народної Республіки (УНР) у листопаді 1921 р. збройним шляхом відновити українську державність, кажуть люди, що наша армія мала досить сил захистити країну, але Петлюра навмисне тягнув час, аж поки армія не зубожіла, а більшовики зібрали сили... чекісти разом з частинами Червоної армії в 1921 р. зліквідували: "бандитських" отаманів - 444, рядових - 29612...
Озирнімось майже на сто років назад - чи не таку ж картину маємо і зараз...
Дякую Вам.Гарна робота, потрібна. Особливо важко сприймати біль за смерть героїв. А це ж корені нашої нації. Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**
Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.