Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: РІДНІ ОБЕРЕГИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар Натаsha, 19.11.2016 - 22:51
Наталочко, Ви відчули нашу взаємну закоханість. Дякую! Світлана Моренець відповів на коментар Lana P., 19.11.2016 - 20:52
А я – Вам, за гарний настрій, дарований теплом Ваших слів.
I.Teрен, 17.11.2016 - 11:24
В таких садах - для кожної людини -не схованих за грати і бетон, і оживає наша Україна, де ми - її чутливий камертон. Світлана Моренець відповів на коментар I.Teрен, 17.11.2016 - 20:14
А ще... коли садочок цей зростиш на смітнику руїни, –вростаєш коренем і сам в терена України. Максим Тарасівський, 17.11.2016 - 10:50
Хороше. А отут би я переставив слова, аби наголос не порушувався: в обійми приймеш радо... Хороше!
Світлана Моренець відповів на коментар Максим Тарасівський, 17.11.2016 - 19:45
Максиме, дуже-дуже дякую за уважність! То я крутила тою фразою туди-сюди, та й докрутилася. Вже виправила. Ваші підказки – завжди слушні.
Світлана Моренець відповів на коментар fialka@, 17.11.2016 - 19:33
Дякую, квіточко! Давно Вас не було. Надіюсь, у Вас все гаразд.
Людмила Пономаренко, 16.11.2016 - 21:21
"Без мене ти здичавієш, мій саде,без тебе губить цвіт моя душа..." Вражаюче тепло... Світлана Моренець відповів на коментар Людмила Пономаренко, 16.11.2016 - 21:55
У нас дуже гарні стосунки.
Nino27, 16.11.2016 - 20:06
Це ж потрібно мати таку душу,щоб так говорити...навіть і з садом!!! А ось що там "...ні підлості ні зради..." це безперечно і дорого коштує!!!Спасибі!Неперевершено!!!
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 16.11.2016 - 21:53
Ніночко, не повірите: я з усіма квітами і деревами розмовляю. Всі вони в мене – зайчики, сонечка, розумнички... Та бувають і зас*ранці, гаденята...(список чималий ), коли поцарапають чи поколять. Думаю, що збоку це виглядає смішно, та я переконана, що вони мене розуміють.
Nino27 відповів на коментар Світлана Моренець, 16.11.2016 - 22:07
Хочете вірте хочете ні - я вас цілком розумію,(сама така і розмовляю і вітаюсь і життя здається кращим,чомусь...)бо ж там "ні підлості ні зради",а в житті...ой як цього іноді не вистарчає.Спасибі Вам за все!
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 16.11.2016 - 22:15
Ой! Я посоромилась зізнатись, що з привітання і біглого огляду всіх квітників починається кожний ранок. Тут ми – дуже схожі. Дякую Вам, Ніночко! Мені з Вами легко і просто.
Nino27 відповів на коментар Світлана Моренець, 16.11.2016 - 22:26
Радію і завжди теплішає у моїй душі від Ваших слів.Вдячна Вам дуже!!!
Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 16.11.2016 - 23:23
Навзаєм, Ніночко! Світліє на душі від щирого спілкування.
Ніна-Марія, 16.11.2016 - 18:20
Скільки любові у вашому вірші, Світланочко, до рідного саду. Як я вас розумію..
Ганна Верес, 16.11.2016 - 17:49
У цім раю – ні підлості, ні зради...Ти – мій квітник, а я – твоє пташа. Без мене ти здичавієш, мій саде, без тебе губить цвіт моя душа... Краса невимовна! Ніла Волкова, 16.11.2016 - 17:22
Пронизливо! Аж очі стали вологими! І в цьому ми дуже схожі з Вами...
Світлана Моренець відповів на коментар Ніла Волкова, 16.11.2016 - 18:28
Я це відчуваю, моя люба. Дякую!
геометрія, 16.11.2016 - 16:30
Чудовий вірш про чарівний сад, Світлано! Жаль тільки що сил уже мало, щоб той сад доглядити...
Світлана Моренець відповів на коментар геометрія, 16.11.2016 - 17:01
Так, Валентино, вже не літаємо метеликами. Але за все, що ще маємо і можемо – дяка Небу.
|
|
|