Зустрічаються, щоб потім розстатись,
Закохуються, щоб розлюбить,
Мені хочеться розcміятись
І розридатись, і не жить!
Клянуться, щоб порушити клятви,
І мріють, щоб клясти мрії.
Сум то́му, чиї молитви
Для решти не зрозумілі.
У селищі хочуть столиці,
У столиці - одну тишину.
А люди усі блідолиці
Чимось похожі на звірину.
Як часто краса потворна,
А в потворності є краса,
Як часто підлість благородна
І злі невинні вуста.
Так як же не розміятись,
Не розридатись, як не жить,
Коли можливо розставатись,
Коли можливо розлюбить?
