Руками обійми ці долю, що горить уві сні,
Візьми собі назад все то шо я давав тобі,
Залий усе піною, що гасить мости,
І крила мої -вічно зламані, за все прости.
Руками обійми мене і розчини в собі,
Я хочу слухати твоєї світлої зорі,
І жити разом з нею до свого кінця,
Бороти ту імлу літати за свого буття.
Залишити по собі дії ,а не камені,
Пустити корені свої у тій чорній землі,
І вирости великим деровом в твоїй душі,
Зробити затишок в твоїй безмежній глибині.
Твоя вічно занята життям середина,
Знайде в собі сили жити далі, стежина,
Веде тебе себе у кращі місця, а що я,
Не видно, не видно, не видно кінця.
Я дам тобі мої слова, на цих листках
На цьому білому папері і страх,
Залише по собі ні чого крім болі
У ти моїх загублених снах.