І холодно мені, і холодно мені сьогодні…
Але ж осінній вітер майже стих…
Відкрийте двері – чому і ви такі самотні?
Чому ж у Вас очах лунає дикий крик…
Сідайте поруч, давайте будемо мовчати
Подивившися у дзеркало, своїх сердець
Загублених як Атлантида, але дозвольте запитати
Коли усе закінчиться, коли прийде всьому кінець?
Можливо Вам налити чашку чаю???
Та він нажаль не гріє, ображений мабуть
І знов без цукру ??? – про лимон я пам’ятаю
Хоча інші просто, просто не збагнуть
Ви йдете, жаль, залишіться хоча би на хвилину
Скажіть адресу, де Вас мені тепер знайти
От блокнот і олівець, я зараз трішки відпочину
І відкрию очі вже посеред зими…
[by mara…>