Наша зустріч ніким не оспівана (за мотивами вірша А. Ахматової)
Эта встреча никем не воспета,
И без песен печаль улеглась.
Наступило прохладное лето,
Словно новая жизнь началась.
Сводом каменным кажется небо,
Уязвленное желтым огнем,
И нужнее насущного хлеба
Мне единое слово о нем.
Ты, росой окропляющий травы,
Вестью душу мою оживи, -
Не для страсти, не для забавы,
Для великой земной любви.
- * -
Наша зустріч ніким не оспівана
І печаль без пісень уляглась.
Влітку холодно - так несподівано,
Мов би доля нова почалась.
Ніби арка із каменю - небо,
Що обпалене жовтим вогнем.
І насущного хліба не треба,
Тільки б слово про нього одне.
Ти росою окроплював трави,
Оживи звісткой душу мою.
Не для пристрасті, не для забави,
Для кохання земного прошу.
