Не покинь мене в млосних думках
Знавіснілу та голу
Дай лиш стиснути руку, як приятель давній та друг
Я чекала на когось, хто шлях мені вкаже нагору
І врятує від довгих ночей, гострих слів і наруг.
Вночі пахло ялицею, м'яко кололося голками
Вночі пахло волошками м'ятими пристрастю тіла
І забулися сльози далекими довгими зойками
І рука до руки й серце билося, мов знавiсніле.
Ні, ніколи, ніколи не вдасться нам порозумітися
Немов річці бурхливій й гряді очеретів густих
Не покинь мене в млосних думках, дай мені відтремтітися
Проведи по плечу трохи з жалістю та відпусти...