Я ОБРАЗИВ СЕБЕ
Я тебе не образив ніяк, моя мила,
Я образив себе, що тебе полюбив,
Я подумав моя ти, любовна є сила,
Я все правильно, квітонько люба, робив…
Я тужу, моє сонце, лишень за тобою,
Я лиш мріяв про старість щасливу у двох,
Але любиш своєю чомусь головою,
Тоді серце і душу навіщо дав Бог.
Треба жити лише головою, кохана,
А любити душею і серцем своїм.
І для мене ти завжди – й будеш жадана,
І запросиш мене ти, маленька, в свій дім.
01.09.2016 р.
А. Рогуля