Приємна новина. Усе, що нині друкується некомерційного – варте пошани. А у даному випадку, втричі. Адже журнал видається трьома мовми… Хто нині потягне такий тягар? У кого є зайві гроші? Нерви? Здібності???
Років із чотири тому прочитав вперше щось про це видання. Думав: здохне. Ан, ні. Живе… І виходить у світ, коли інші, «важковози» літературних часописів загнулися. При всіх фінансових потоках від держави, від передплати, від спонсорів.
Тож дивує інтерв`ю редактора. Він пре проти рожна. Виявляється, «Склянка Часу» живе лише тому, що не мала, не має і не збирається мати «спонсорів». Колосально!
Вилизувати якомусь дядечку чи тітоньці бізнесу те ч інше місце журнал не збирався. Зовсім не модняво. Та чомусь та «Склянка» живе і дає жити іншим. Здебільшого – молодим літераторам. Ось -вже 78 число побачило світ. Про що сповіщає сайт журналу:
http://zeitglas.io.ua/s2376894/
Я копирсавався у випусках, що зберігаються в бібліотеці ім. Короленка… Бо живу у Харкові. Славне місто, доречі. Раджу, приїздіть! Так от, «Скляенки часу» багато. Їх, журналів, багато. Вони є всі! Комплектом!
Чого не відбувається із іншими, так званими, «знаними» часописами України.
Трата-та…
Тільки-но замовив нове число. Повартую на нього. НАПИШУ. Чекайте.
