Дещо про художника, чеські книги, український бюджет та життя наше
Життя нині сутужне. Хоча сонце світить, багатьох воно вже не гріє. Бідують.
Приміром, Поль Гоген, бідував свого часу у Європі. Покинув дружину і п`ятьох дітей. Рушив до Нової Каледонії. Там знову-таки страждав:снідав та обідав у тамтешньому французьському ресторані. Мимохідь одружився із 13-ти річною аборигенкою. За браком грошей на харчі, кинув і цю феміну. Повернувся коштом друзів у Францію. Зробив виставку. Її висміяли. Знову повернувся до Океанії, вважаючи цивілізацію «хворобою». Помирає від сифілісу. Через три роки приходе слава, посмертно. Картини живуть, без митця. Вони сприймаються мільярдами людьми усіляких націй, без толмачів.
Вчинки художників пояснюють їх полотна. Вчинки письменників – забезпечуються словами їх творів. Вчинки політиків – їх ставленням до народу.
Художня література зображує персонажів словом. Із прихованою любов`ю та критикою. Добре, коли мова письменника зрозуміла сотням мільйонів. Англійська, французська, російська, німецька… А писати книги мовою, якою розмовлає десять мільйонів людей… Тут потрібно бути « або дуже зухвалим, або схильним до самогубства…» Принаймні так висловилася Маркета Пілатова. Жінка, що пише чеську прозу, поезії та займається журналістикою. Інша її колежанка Магдалена Платцова зауважує, що найцікавіше з того, що створюється у літературі Чехії, «дуже часто нестабільне і субтильне…»
Погодитися із таким твердженням не дають романи Карела Чапека (про Юліуса Фучека промовчимо) та Мілана Кундери.
Хоча, перший вже давнина. А другий був вигнаний державою до Франції. Тому він і по сей день не дає дозволу на видання своїх текстів чеською мовою.
«Колись там жив Гашек, – згадує в одному із інтерв`ю празьський прозаїк Томаш Змешкал, – автор Швейка, помер у сорок років…»
Нині добре розкуповуються книги написані Патріком Оуржедніком. Він переймається поглибленням «кретинізації» західної людини.
Чеська Республіка у вісім разів менша за Україну. Живуть там люди непогано. Відповідальну до власного народу ведуть політику їх керманичі. А президент, письменник Гавел мав кредо «відповідальність – головний ключ до людської ідентичності…»
Профіцит бюджету Чехії у березні цього 2016 року склав 1,6 милрд евро.
В Україні дефіцит бюджету 3,7%.
Чехи пишаються домашніми бестселерами.
Тож – варто, варто цікавитися літераторами, які в меншості.
Український уряд 2015 році визначив видатки на утримання культури у 2 млрд. 112 млн. гривень. Це на 11% менше минулорічних показників. На 2016 буде ще менше.
Мотивують військовими діями на Сході.
«У той час, коли брязкає зброя, – висловилася Луція Ржегоржікова, – немає нічого важливішого, ніж читання…»
Ось, читаю:
«… тіньова українська економіка становить 55 відсотків, де кожен другий бізнес не платить податків державі… Найбільше за 25 років незалежності безробіття. Середня заробітня плата – 3200 гривень. Люди з таким доходом не заплатять навіть комунальних. Не те, щоб профінансувати війну… девальвація грошей 350 відсотків…» (З інтерв`ю екс-президента України В.Ющенка журналу «Країна»)
«Кожен народ, – писав Лесь Танюк, – має свій суперміф. Наш – у винятковій накину тості наших бід. У всіх наших злигоднях винен москаль, більшовик, німець, поляк чи куркуль, нардеп чи президент – тільки не я персонально. Для усвідомлення себе нацією мусимо прийняти свої біди та проблеми винятково на себе.»
Тож, вірно, мабуть, зазначено чешкою:
«У той час, коли брязкає зброя, – немає нічого важливішого, ніж читання…»
___ НАСНАГИ ВАМ У ТВОРЧОСТІ! 
