Місяць був між зірок уповні,
На Чумацький утрапив шлях,
Слухав думи мої, ніби сповідь,
Про життя, що з тобою пройшла:
«Вмію я і любить, і прощати
(Захисти тільки, Боже від зрад),
Важко буде тебе залишати,
Бо коханий – це більше, ніж брат.
Не заплачу я, не заридаю,
Коли підеш без слова «прощай»,
Хоч не раз кожен рух твій згадаю,
І не згасне любові свіча.»
Слухав місяць, котив кругле тіло,
Щедро ніч з ним ділила печаль…
І зненацька зоря полетіла,
Ніби біль за наш спільний причал.
7.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Ось Землi супутник бездоганний -
Мiсяць. А пiд ним вночi, у тишi
Жiнка розпрощалася з коханим,
А свiдком була польова миша.
Крихiтне створiннячко пухнасте
Навколо всi подiї фiксує
I повернення любовi й щастя
Кинутим кобiтам гарантує.
Гарний вiрш, Ганно. Дiйсно, життя - це не казка, не завжди у ньому приемнi подii вiдбуваються, бувае, що зовсiм не так, як бажаеш розгортаються подii.
Тiльки от може вам у 2 рядку, аби яскравiше звучало, слово "утрапив" замiнити на "натрапив" - "На Чумацький натрапив шлях".