Навіяно трагічною загибеллю журналіста П.Шеремета
"Ми не тварини, ми - люди...Коли нам страшно, потрібно тримати
удар..."(П.Шеремет)
Од вибуху сплеск... Його файли - у мертвому оці...
Червона Нірвана - дорога Туди... Магістраль...
І кадри завмерлі - картини життя та емоцій...
Шок болю - і все...Вже минуло... Не страшно...Не жаль...
Реальність згорнулась у точку, німу і криваву,
За тою межею - константою Вічності - Смерть.
Упала завіса - минули і справи, і слава...
Убили на злеті - а чаша налита ущерть...
Із помстою чаша - за Правду, страшну і болючу,
За Слово відверте (ти,певно, їм дуже допік).
А був ще Ґонґадзе, "свободи" вкраїнської мучень...
Де ж ті, що убили? - Вікують у розкошах вік.
Неназвані вбивці... Вкраїна, що витекла кров'ю...
Під куполом Ради - провладних інтриг круговерть...
Хтось статки хапає, а хтось умирає - з любов'ю...
А там, за межею, константою Вічності - Смерть...
Дякую!
