Літо манить запахом піоній
І суниці смаком нас пянить,
Черешень несу повні долоні
Зупинися час лишень на мить.
Промінь сонця зранку знов розбудить
Спів пташок…і ще одне життя
Кожен день мені й тобі дарує.
Це не день –це шанс для відкриття.
Тепла нічка небо засіває
Зірками тихими немов вівсом
Хтось би сказав – Так не буває!
Але так є! і це не сон.
Буяють ріки повноводні,
Гаї, степи мов унісон…
Вони живі, вони свобідні
Вони насичені теплом.
І десь би тихо причаїтись
Посеред їхніх серенад
І нам би просто посидіти
І їсти спілий виноград.
А коли стихне пісня літа
І буде пізній листопад
Ти подаруєш мені квіти
Як теплих днів спогад.
