Не плач, кохана, чуєш, я живий...
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись...
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись... за нас усіх молись...
І матері від мене поклонися.
Цілуй сестер і батькові привіт,
Я вивчив те що обіцяв він тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили "Заповіт",
Під обстрілом читаємо відтоді...
Пробач, ріденька, знову мушу йти...
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю...
Ти в сльозах стискаєш телефон я знаю,
Пусті гудки, в душі гроза лютує...
Та я живий, то був поганий сон,
Твоя любов мене, таки, рятує!
А я десь там, де небо у вогні
Бороню свою землю від навали...
Я вже давно не лічю ночі й дні...
Я роблю все, щоб ви війни не знали!
.Низький Вам уклін. 
Нехай Бог Вас завжди оберігає. 
