Розкричалась Галка-птиця:
"Нам літати не годиться!
Говорив учора Рак:
"Треба задки йти, ось так!"
Інші птахи дивувались,
З Галки весело сміялись:
"Де ж це бачено таке,
Щоб Сорока, скре-ке-ке,
Дятел, Дрозд і навіть Грак
Повзав задки, наче Рак!"
Галка з гілочки злетіла,
Птахів слухать не схотіла!
"Ви всі, сестроньки, ледащо!
Ракова наука краща,
Бо ж літати - це дурниця:
Так уміє кожна птиця!
Ви ж бо спробуйте, як Рак:
Задки, задки, якось так!"
Доки Галка всіх учила,
Недалеко Киця сіла.
Споглядала витребеньки.
"Ну і, - думає, - дурненька:
Ходить задки ще й кричить...
Мабуть, це є мій обід..."
Киця ближче примостилась -
Всі Сороки розлетілись,
Галка ж по землі ходила -
В гострі кігтики вгодила!
Так і у людей буває:
Той, хто рідне занехає,
Хто не хоче знати свого,
Прагне усього чужого,
То недовге щастя в того!
