Як же так? От так халепа!
Літо загубило червня.
Чи з дороги збилось вперте,
Чи гуляє світом древнім?
Може, його хто образив,
Чи поцупив, чи прогнав?
Чи словечком гострим вразив,
Мовляв, спеки тут нагнав.
Де ти, червню, озовися!
Ти в якім тепер краю?
Хоч отавами стелися,
Ми ж без тебе в відчаю.
Літо журиться сердешне:
«Лишень місяць побуло,
Працьовите, щедре, гречне.
Просвистіло, прогуло».
Раптом, що це? Телеграма:
«Не журіться крапка я
Шлю вам липня – ось програма
Не зобидьте це хлоп’я».
Гарний вiрш, Олено. Дуже яскраво звучить. Дiйсно, у життi повинна бути рiзноманiтнiсть, якщо буде все однаково, тодi швидко дуже нудно стане. Тiльки от у вас слова "халепа" i "вперте" якось не зовсiм римовано звучать. Може вам, аби було бiльш яскраве звучання, третiй рядок трохи змiнити "Чи заблукало серед степу".
...все поспішає в цьому світі...куди...???Спасибі Червню за телеграму,а Вам ,Оленко ,за чудового віршика !!!(А ще - дякую за запрошення,навзаєм Оленко)