Жоден великий мистець не бачить речі такими, як вони справді є. Якби він їх такими бачив, він перестав би бути мистцем.
Оскар Вайльд
Нічними вулицями Сан-Франциско мчав чорний байк - Білл спішив на party, яке організовувала Елізабет. Коли він увійшов в будинок, вечірка була в розпалі. Білл пошукав поглядом Елізабет, але поміж безлічі гостей її зразу побачити не вдалось. Тоді він підійшов до бару, налив собі трохи віскі, зробив пару ковтків і пішов блукати по будинку, розшукуючи господиню.
Десь хвилин за п'ятнадцять йому це нарешті вдалось: вона сиділа за столиком, заставленим пляшками з алкоголем і коктейлями, а поряд - якийсь незнайомий йому чоловік. Елізабет весело щебетала, дивлячись на того закоханим, як здалось Біллу, поглядом. Виглядало на те, що Елізабет вже достатньо випила і майже не володіє собою.
Незнайомець, скориставшись сп'янінням господині, до якого, скоріше за все, був причетний і сам, вів себе досить нахабно: прилюдно чіпав її то за груди, то за коліна, то за стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась. Біллу, враженому непристойною поведінкою незнайомця і тим, що Елізабет дозволяє йому так себе вести, нестерпно захотілось вхопити того за комір і викинути, як шолудиве кошеня, через вікно, але, не бажаючи зчиняти скандал, він величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці.
Елізабет встала і почала виходити з-за столу повз незнайомця, спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями і вона знову з прихильністю, незрозумілою Біллу, засміялась і щось тихо сказала. Тоді незнайомець теж піднявся і, обхопивши Елізабет за талію, повів її по сходах на другий поверх.
Білл помітив, як десь на середині сходів Елізабет зупинилась і з легеньким сміхом м’яко почала випручуватись із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його величезних лап, а тоді нетвердою ходою пішла в напрямку однієї зі спалень. Незнайомець зупинився, але за мить вперто рушив за нею.
Білл повернувся до бару, налив собі ще віскі і залпом випив. Тоді ще і ще повторив. Коли Елізабет з’явилась у холі, розпашіла і зі скуйовдженою зачіскою, то помітила Білла за стійкою бару і поспішила до нього. Натомість Білл, начебто не зауваживши її, встав і швидким кроком попрямував до виходу.
24.06.2016
Це дежавю.. Вче читала у Вас і про проведення рукою між сідницями, і про те, як дівчина пішла із незнайомцем у іншу кімнату... Таке враження, що герої просто подорослішали, стали респектабельнішими та віднайшлися у нових декораціях...
Хоча схоже на творчий пошук... можливо..
А щодо розповіді у оздобленні віршів - мені вона сподобалась
І герой цього разу мені симпатичніший
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це просто інша версія тієї ж розповіді, яка, пам'ятаю, Вас не залишила байдужою.
