Очі твої здавалось прозорі,
І сльози на щічках тичуть,
Ти стовпиком став коло дому,
І руки зминаєш… не лють.
Заблискало в серці від болю,
І грім все ж по тілу пробіг,
І вистрілом пулею в скроню,
Обличчя твоє не вберіг.
А я намагався долати,
Та важко було у ту мить,
Синочку не можу я спати,
Душа тишком тліє й болить.
Я кожного дня оглядаю,
Записаний мною сюжет,
Я знаю і вірю, чекаю,
Що щастя у нас ще буде.
Ще трішки залишилось часу,
Годинник здається завис,
І тягне все поступом стрілку,
І в серце заколе той спис.
І тут на хвилинку оглянусь,
Аби тільки він десь пішов,
І пулею болячи бачу,
Він все виглядав і не йшов.
І важко відразу ж у горлі,
Той камінь нажаль не ковтну…
Ти там все мене виглядаєш,
А я що секунди люблю.
А.А. Отченко 20.06.16 р.
