Жасмин Тополі підморгнув
Зухвало,
Тополя глянула згори
Недбало:
З тобою дуже різні ми,
Шановний,
Характер в мене тяжко-не
Вимовний.
Я звикла до самотності
Вже здавна,
Помилка наша буде не
Поправна,
Ти для людей же звик цвісти
Роками,
А я стояти в самоті
З думками.