Стою одна, дощ капає із неба.
Тебе нема. Нема, ну то й не треба.
Бо ти як все забув про зустріч нашу,
Для тебе я нічого вже не значу.
На серці важко, бо тебе немає.
Не знаєш ти ,що хтось тебе кохає.
Твоя любов ,немов на рані сіль,
Тому в душі різкий нестерпний біль.
Твої слова наповнені брехнею,
Не знаю як мені боротись з нею.
Навіщо було вірність обіцяти,
Тепер пройти, вдивлятись і не знати.
Я все стою, тебе нема й нема,
А в серце проникає чорна тьма.
Навколо ніч. Зірки говорять те,
Що твій коханий нині не прийде.
Так хочеться зустрітись віч-на–віч
Та поруч тільки зорі, тиша, ніч…
Так хочеться обняти знов тебе.
"Його нема" , - шепоче ніч на те.
Колись ти зрозумієш, що зробив,-
Життя зламав і серце вщент розбив.
Ти ще прийдеш та я вже тут не буду,
Але любов до тебе не забуду.
(22.04.04 )
втома з серця промайне, біль стихне і нове кохання розцвіте 
