Не чекай мене більше, лебідко моя печальна.
Очі вологі в хустину барвисту ти не ховай.
Серце ти мені віддала, як у бій проводжала...
Не чекай більш мене, кохана моя. Більш не чекай.
Я поліг в чистім полі від сучої кулі, ворожої.
А кінь мій вірний пішов на поталу голодним вовкам.
Не підемо вінчатись ми до білого храму божого,
Через літо до тебе лиш долетить мій скрик, і мій прах.
Не чекай, теплогруда. Хай не журиться серце твоє уночі.
Я зі славою згинув, за те що найбільше цінив і кохав.
І мій дух через літо осяде на твоїм мармуровім плечі,
Я кохаю тебе, як кохав. Охороняю, як і охороняв.
