Дорогою на хутір Качани
Дорогою із краю і до краю,
через балки, поля, озера та річки.
Милішої місцини я не знаю,
аніж дорога в хутір Качани.
Ірклій під боком, он стара могила,
що звуть її Савур серед людей.
Мене несе сюди на крилах –
подалі від людей.
Я йду собі, і дух мій завмирає,
яка краса! А он туди дивись !
Із гаю в поле, з поля і до краю.
Натраплю я на хутір Качани.
Живи, мій старче-хутір сивочубий !
Та хай хатки твої не зазнають біди.
А я ж колись, панове, повернуся,
Дорогою на хутір Качани !