Люди люблять свято,
Повеселитись, погуляти.
Тому питання віри,
Коли святкувати.
Мало хто
Про Бога говорить,
І до причастя,
Мало хто доходить.
Гріхи не хочуть,
Свої підіймати,
Ще, повеселитись,
Ще, погуляти.
Тому пекло
Переповнилось вже,
Живіт наповнений,
Розширяється іще.
В Царство Боже,
Там хода мала,
Не широка дорога,
А драбина вузька.
Не кожен хто лізе,
До Царства ввійде.
Гріхи штовхають,
І душа в пекло паде.
В утисках, смиренні,
Нам до Бога йти,
Через образи,
Зневаження і плювки.
Слово Боже
Когось обпалило,
Кому в душу запало,
В кого серце занило.
А комусь,
Як для теляти,
Вухами мухи відганяти,
Поїсти та поспати.
ID:
663185
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 01.05.2016 08:07:36
© дата внесення змiн: 02.05.2016 19:57:42
автор: Нагорний
Вкажіть причину вашої скарги
|
