МІЙ ХУДОЖНИК І Я
(відомому художнику
Василю Грищуку)
Картинами завішана стіна
В майстерні сонячній, хоч замалій.
На клаптиках льняного полотна
Глибокий світ душі і давніх мрій.
Струїться десь ріка поміж ліси
І янголи спускаються з небес.
Торкається Господь сердець краси,
Що під пером митця на світ воскрес.
Поміж увіковічених обличь,
Матуся і її творіння рук –
Стара із глини українська піч
І вогнища у ній тепло навкруг.
А теплий хліб, немов із неї ліг
На скатертини біло-жовтий шовк,
Усім на щастя колос-оберіг,
Пташиний спів, що лиш на мить замовк.
Призупинилась часу течія,
А на душі так затишно мені…
Картини, мій художник тут і я,
І промінь сонця, що на полотні.