***
Я ховаюсь у сонячний промінь
Від щоденних, набридлих проблем,
Безнадій нестихаючих дзвонів,
Дратівливо хвилюючих тем.
Поринаю щодня з головою
В намальований мріями світ
Між уламків життя і війною
Із надгробною тишею плит.
Я ховаюсь в розпущені віти,
У душевну гармонію строф,
В прохолоду весняного вітру,
В неосяжну і вічну любов.
День новий намагаюсь прожити,
Вільно дихаючи досхочу,
Біля хати ростити квіти,
Бо навряд чи від себе втечу.
