Якось одного разу в чарівному місці де кожному була друга половинка які завжди раділи життю народився хлопчик якому від самого народження не було своєї другої половинки, йому дуже тяжко було жити, так як всі з нього насміхались та призирали, вважали його не ідеальним, о в нього не було його чарівної половинки. Та одного разу він зустрів дівчину яка також все своє життя не знала як це бути разом з кимсь, і от він вирішив признатися їй в коханні не добираючи слів, образити її зміг, а в тому листі до прекрасної дівчини була лише правда, тяжка й жорстока, розповідаюча про його кохання, так послухаєм те що він писав дивлячись на її фото:
Любов це ти. Розуміння цього приходить з кожною хвилиною життя.
Розуміння того що до мети лишивсь лиш крок.
Який дуже складно зробити.
Але легко написати.
В кожного в житті настає момент коли він до бестями
закохується, от доля як я від неї не втікав також
зловила мене в ці тенета. І тепер не знаю чи плакати
чи сміятись, адже все життя тікаючи від кохання
я так і не навчивсь що з ним робити.
Сподіваюсь ти ствнеш для мене тим вчителем
який проведе до кінця життя по цьому шляху.
Даючи нові знання та вміння, необхідні для парного
запливу в бурхливій річці життя, в якій одиночки
гинуть як метелеки однодневки.
Та Я вірю що кохання складається на небесах
а втілюють його люди. І на завершення хотілось би сказати твоє ім'я "Даринка "
