ПЕРЕКЛАД (на мотив) вірша
Анни Антонової
(з російської)
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ... -
І три крапки в кінці, не дописана нота.
Недомовлене - джмелем в квітках матіоли.
Розшифруєш колись... , якщо буде охота.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Але, любий, для нас варіантів так мало.
І тому я не випущу слово із кола,
Щоби влившись в ефір, воно вмить не сконало.
Я тебе, як ніхто, як, ніколи, нікого ...
Марно гониш тепло, яке я посилаю.
Марно мури будуєш із льоду твердого.
Я проломлю прохід. Силу, знаєш, складаю.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Якщо навіть і зникнеш, як дощ у калюжі ...
Сльози? Ні! .. Це туман ... Заросилося поле ...
Я тебе, як ніхто ... я тебе дуже - дуже ...
2012р.
ОРИГІНАЛ:
Я тебя, как никто, никого, никогда… -
Завершаю строку, как всегда, многоточьем.
Недосказанность эхом гудит в проводах.
Расшифруешь её… Если только захочешь.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Вариантов не много, не правда ли, милый?
Это слово я взглядам чужим не отдам,
Чтоб, сорвавшись в эфир, оно в миг не остыло.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Ты напрасно боишься душою согреться.
Строишь стену меж нами из прочного льда,
Брешь теплом растоплю и навешу в ней дверцу!
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Даже если уйдешь, растворишься средь прочих…
Слёзы? Нет!.. Таял лёд… Это просто вода…
Я тебя, как никто… я тебя очень – очень…
23 .12. 2010,18:14