UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПОСТ-СОВОК) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Фея Світла, 03.04.2016 - 16:31
 Якщо народжується вірш - значить він, саме оті слова комусь є потрібні... Адже не з власної волі вони появилися... тому ховати їх не можна  То живі створіння... то - душа, яка в цім світі хоче жити...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... саме так, люба Феє Світла...  без Волі на те, вірші не появляються, як і квітки але їх ховали в шухляду, бо друкували раніше "своїх" - "більшовицька" влади ставила умови, які далеко не кожному поетові були прийнятними, тому, щоб не продавати душі, багато людей писали "в шухляду" - не щоб залишити собі, але щоб зберегти... навіщось... може саме тому, що вони - вірші - живі... зараз є інтернет і все таки це вже не шухляда... тобто, можливостей у поетів стало більше (ну, відповідальність поетів за себе і свою творчість - це тема не менш важлива, і невід"ємна від даної, але в даний момент ми не про неї...) дякую Вам за глибоку і мудру думку, висловлену тут, у відгуку Вашому
Касьян Благоєв, 03.04.2016 - 09:13
світ давно вже розучився ховатися, особливо відкрито і цинічно він викладає на всезагальний розгляд найпотаємніше, душевне, і ховати нині квітку цю - анахронізмом вважається.хоча таке спостерігалося і п"ятсот років тому, інакше не сказав би поет: "торгует чувством тот, кто перед светом всю душу выставляет на показ". вмів би так, по-вашому, - і я про це сказав би, але і воно було б скоріше від бажаного, ніж баченого: загляньте в написане і подане інтернетом, прислухайтеся до розмов і слів на вулицях наших - і вуха в"януть, і чоботам соромно від абсолютної "відвертости"... і душа, і що в ній сховано - все виставлено, все продається. то скоріше від вашого красивого світу, в якому саме ваша душа мешкає - то від нього народжене таке Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у світі, який вперто знає і пам"ятає моя душа, пане Касьяне - плоти ставлять прозорі, умовні і для окраси, а не для обмежень чи самозахисту, квітки там і перед плотами, а ті, що за плотами, вільно "вистромляються" проз загорожі, вививаються нагору - для загального огляду, щоб звеселялося серце кожного перехожого там не змагаються - у кого цінніші сорти квіток, чи рідкісніші види, чи дорожчі - там усе гарне, бо живе і природно-просте (хоч і троянди вишукані, хоч і сокирки польові, хоч і мох, який цвіте найдрібніше)- цінне, бо Краса - вияв любові Творця... і вияв любові до Творця - бо якаж приватна користь від "просто квіток"?.. окрім любові...я не в капсулі перебуваю, і бачу те, що Вас печалить (висловлене у даному коментареві) але вважаю це тимчасовим, хоч і тисячолітньо-давнім - не вірю у вічне зло, бо воно - конечне, хоч може і довготривале... так, я шукаю в собі позитиву, пнуся до високих емоційних тонів(ентузіазм, творчість, гра, веселість, безтурботне існування) - щоб негативними (низькотонними - як от горе, печаль, відчай, "уныние-нерадение", прихована ворожість, гнів-лють, розчарування і так далі) емоціями не годувати "князя світу сього" і орду його, бо радості вони "не їдять", вона для них - отрута... радість вони нищать - і глухими плотами в тому числі... якщо ж людина зосереджена на негативі, то в серці її тремтить і гасне "пломінець"... велика це тема... а вірш - так... експромт... що ж до вислову поета - то важливим є мотив: якщо поет "виставляє душу", щоб вторгувати щось собі - для власної користі - то так, торгує. Поет, як та господиня з її квітками - для чого їх висіває під плотом - "напоказ", щоб пишатися собою і щоб заздрили, чи для того, щоб кожен випадковий перехожий милувався красою і радів серцем його... мотив отже важливо також, хто як розцінює чиєсь "виставляння душі напоказ"... за законом модальності мови, людина, про щоб і говорила - завжди говорить про себе: той, хто відкритість поета вважає торгівлею - сам торгує собою
Наталя Данилюк, 03.04.2016 - 01:04
Дуже цікаві аналогії!  І справді, вірші у сховку, наче квіти за бетонною стіною: їх бачить тільки господар, а стороннє око не має можливості помилуватися цією красою... Добре, що інтернет дає можливість кожному поділитися написаним з читачем.     
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вірші у сховку... так... як свічка під ліжком... ("ніхто, запаливши свічку, не накриває її сосудом, і не ставить під ліжко, а ставить на підсвічник, щоб ті, хто заходить, бачили світло...") - от інтернет і рожевий сайт (дяка пану Євгену) випустив вірші наші у світ... дякую, Наталю
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Вікторе... отак візьме саме-собою і зблисне на ходу - якесь несподіване порівняння... упевнена, що і Вам це "явище" знайоме...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
отже, знаєте, і самі, либонь, мали друкарську машинку "на кухні", і письмового стола з "шухлядою"... дякую, пані Макієвська
zazemlena, 02.04.2016 - 20:53
та я так і зрозуміла зразу, а потім засумнівалась, знаючи, що Ви завжди щось ще прихоплюєте...щиро вдячна Вам і за вірш, і за коментар 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"пишу в шухляду" - була популярною фраза між непризнаних... таких офіційні мистці зневажливо називали "поетами-любителями", ми (я писала в шухляду усе життя і не журилася з того особливо, трагедій особистих не робила))) - то ми не сперечалися з визначенням, бо вважали, що поет-професіонал - від "професія", фах, повинність-обов"язок писати, а поет-любитель - від слова "любити", від любові тобто... зараз це вже історія...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
раніше, при "совку" - у радянські часи, вірші писалися багатьма, хто "не міг не писати" і складалися у шухляду стола, бо друкували у періодиці і видавництвах... лояльних поетів... ідеологічно вивірених (надійних)- якщо найпростіше, то відібраних людей... така була політика партії, а зараз - свобода - є інтернет)))ну а квітки за плотами - квітки... люди ставлять плоти - глухі і високі, бо недовіри багато - виправданої, на жаль, недовіри в світі, і у нас, в Україні - особливо зараз... квітки, зоховані від людей, які могли б їх бачити і радіти, йдучи вулицею - хіба не схожі на ті вірші, які поети писали, бо не могли не писати, але, не маючи можливості віддати їх людям (читачам, опублікувати...) - складали їх у шухляди письмових столів... така несподівана аналогія, порівняння... певно, це жарт... сумний тільки - інколи приходять такі "непричесані" думки, теми, чи аналогії... тут - ніякихї особливих символів, хоча - квітки, заховані за бетонними заборами глухими - разом із людьми заховані, які теж ховаються, самі може того і не до решти усвідомлюючи - ховаються від собі подібних - теж людей - це, звичайно, символічно для часу нашого теперішнього... вибачайте, якщо морочу голову намарне, але інколи приходять такі легкі вірші - я і їх шаную і не відмовляю їм...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
