Я не існую. Це важко сприймати.
Сторінка не знайдена. Сталась помилка.
Будь ласка, не треба мене лікувати.
Назви це, як хочеш: жахачка, страшилка…
Але не лікуй тих, хто зовсім не хворий.
Я от така і не стану інакшою.
Ти крізь свій фільтр отой непрозорий
Бачиш мене для свого світу важчою.
Бачиш, та думаєш, та маєш рацію,
Коли намагаєшся мене злякати.
І я знову граю в оту імітацію,
Щоб посміховиськом раптом не стати.
Ти кажеш, природа це не передбачила.
І все це капризи хворих на голову.
Жорстоких, як ти, вона точно не бачила.
Не будь таким підлим і злісним до сорому.
Ніби я мала оте право вибору.
І вибрала бути вигнанкою, дивною.
Ніби пішла я колись на ті вибори
Й вибрала стати для вас всіх противною.
Ще я обрала прокльони й догани.
І щоб із мене знущались до смерті.
Вибрала жити в підпіллі обманом
Й тримати в собі всі страждання відверті.
Знаєш, як боляче бути забитою?
Боятися, що завтра й того не буде.
Бо, якщо станеш для світу відкритою,
Від тебе відвернуться всі близькі люди.