Іде війна і ллється кров
Страждають люди, гине світ,
Сім’ї нема, багато вдов
Крокує знов імперський гніт.
Кричить душа, палає дух
Дітей привчають: «В бій, до зброї!»
Смертей людських, як рой тих мух
Усі бажають тільки крові.
Сидить вона і сина обніма
Повсюди постріли та заворухи
Кладе в яму та хова,
Крокують тяжко мертві духи.
Зимовий день і ніч проходить
Минає рік, нема Христа
Одні ідуть, другі уходять
Стежка вузька не пророста.
А нині страху ми не знаєм,
Бо відчуваєш тільки біль
За тих, кого більше не впізнаєм,
Теперішніх кровавих хвиль.