Лихі часи на України нині
Без зайвих втрат не обійтись
Солдатів гублять в різанині,
Який же ворог хоче долею пройтись?
Жінки козаків знов ридають
Синів втрачають у боях
Міста в руїни прокладають
Сталевим градом нищать по гаях
Немає вже спокійних ранків,
Відколи небо порохом гримить
Безжальні рухи смертельних танків
Донбас у полум’ї горить
Отож смертей і вкрай багато,
Солдат без граду - безпораден
Не вже Вкраїні гріх закладен ?
Чи знайдем спосіб, вихід ми знайти?
Говорять, в Україні сильний ворог
Запеклим боєм він грозить
Не вже він нам на стільки дорог?
Щоб кулю в голову схопить.
А, де цей ворог? Я питаю?
Не вже він нині тихо спить?
Свого він брата поважає
Чекає час аби скорить.
Скажу тобі, мій рідний брате
Свого солдата не здолати,
На жаль, єдина в нас с тобою мати,
Дідами об’єднана повік…
Нехай вам бог суддею буде
За всі гріхи, які тепер на вас
Залиті кров’ю, прокляті будні
Не жить вам з честю повсякчас
Не вже правителі не знають?
Як відчувати серцем біль
Усіх, без винятку, ховають
Відомий вже Вкраїні стиль.
Не вже воно і дійсно варте?
Кликами гризти горло нам,
Безжально лаються шакали
Нажить багатства більше вам.