Коли настане в світі темнота,
Коли затихнуть пісні солов'їв,
Тоді тендітна,мила і проста
Назавжди вилетиш ти з моїх снів.
Ти полетиш від мене назавжди,
Розправивши великі,білі крила.
Залишиш тільки крапельку журби,
Щоб до кінця вона мене добила.
Ти високо літаєш в небесах,
Але мені до тебе не дістати.
Тримаючи тебе в своїх руках
Я не хотів тебе вже відпускати.
Я думав,що це все вже назавжди:
Твоя усмішка,руки й щирі очі,
З тобою я не пізнавав біди,
Ти снилась мені в снах щоночі.
Та відпустив...Ти високо злетіла,
Бо висота тебе завжди манила.
Тепер посеред ночі птаха біла
Летить,розправивши великі білі крила.
Нехай летить,вона свободу любить,
Нехай літає високо в імлі.
Вона не знає,що політ погубить,
І стане він останнім у житті.
І коли світ буде вже мирно спати,
Мов матері із своїми дітьми,
Вона в ту мить вже буде помирати,
З поламаними своїми крильми.