Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Mattias Genri: Ненастье, мрак… (стансы) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Мазур Наталя, 05.03.2016 - 23:39
Дощ. Морок. Вітер дме охочеУ комин, щоб щілини віднайти. В таку негоду спокою лиш хочу, У мушлю, наче равлик, заповзти. А пам'яті минулого картини, Як кадри чорно-білого кіно. Та не зібрать мені їх воєдино, Щоб виткати життєве полотно. Уривки фраз, як тіло невагоме, У відповідь їх кинув навздогін. Примарилось обличчя враз знайоме, І розчинилось у проваллі стін. Із пряжі днів, розпушеної небом, Пряде павук десь на вікні вгорі. Немає сили... Зупинитись треба, І викинути сумнів за поріг. Дивлюсь я запитально на ікону, На Господа... Чому усе без змін? Чекаю я, що голосом бездонним До мене, грішного, промовить Він. Горить у свічнику старечім свічка... Дощ, наче з парафінових краплин... Чому ця ніч нестерпно довга? Вічна... Свіча, ікона, смуток... Я один... 11.08.2011 Mattias Genri відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Спасибо, моё золотце!
|
|
|