Як тільки змогла я бачити світ –
Заспівала, співала весь ранок…
Допоки, увесь степ не покрився тобою.
Тягнучись до тебе, стрибнула з віт
Й полетіла, летіла, прилетіла у ганок,
Розповіла людині, що захоплена тобою.
І цілий день просила у неба волі,
Бо, коли ти лягаєш спати до ранку,
Я не дихаю всю ніч, не дихаю, не бачу.
Моє серце стогне від болю,
Неначе не доживе до світанку.
Й співаю щоранку, наче ожила й плачу.
Й знов цілий день просила у неба
Волі, волі… неволі.
