Дорогий, Артеме, зрозумілий твій біль. Болить і мене, і ще більше, бо я бачу, як народ наш відступає від Господа Бога Вседержителя і кличе все більше і більше до духів роду, до Сонця, до Божища - до того, що не Бог, не Спаситель і гнівить Господа Бога Одного і Істинного, який лиш може врятувати. Не каються слізно, не просять прощення за невірство і ідолопоклонство Того, Хто вирішує долі, непослухом істині зневажають Його. Його ж посланців називають запроданцями і юдами. Сором і біль. Поки слізно не покається весь народ, все оце, нажаль, буде продовжуватись, бо сам народ вибирає це, бореться з Вседержителем собі на біль і сором. А часу залишилось мало.