Від кохання втрачені ключі,
Від холодів воно похмуро в’яне,
О, не мовчи, кохана, не мовчи,
Щоб зустріч наша не була остання.
Сердито відповіла мені ти,
І затремтіло холодом у грудях,
В просторах зла ключів тих не знайти,
Їх не знайти у сітях пересудів.
Приспів
Ключі від щастя – в ніжності вони,
Ключі від щастя – мрії, сподівання,
О, не вини, - благаю не вини,
Щоб не журились квіти на світанні…
Крізь сон тривог я кликала тебе,
Твою усмішку в мріях малювала,
Ти ж не почув, мій голос не почув,
Відплив човен кохання в сині далі.
Коханий мій, скажу тобі – прости!
І мовиш ти – чекатиму, кохана,
Збудуєм в казку зоряні мости,
Сягнемо поруч до країн бажання!
Анатолій Пасічник