Невже там холод,знову дощ?
Самотній Львів навіює бажання.
Ти просто тінь,посеред сліз,
Вже не залишиш ввечері кохання.
Спи собі сама,коли біля тебе мене нема...
Невже там страшно,знову ніч?
І Львів і далі думає про щастя.
Ти просто сон, і віч на віч.
Вже не залишилося чекання.
Спи собі сама,коли біля тебе нема..
Невже там біль,і місяць в повні?
А Львів так і марить щастям.
Іди вже,йди у ті безодні,
Все буде добре...і ти втікаєш
А місто Львів шепоче,та все дарма.
Спи собі сама,коли біля тебе мене нема...
І ти одна засинаєш...
