Ось іде людина з усіма кнопками всередину
Ось іде людина з усіма кнопками назовні
Її добачають у натовпі
перепиняють і починають
натискати на пробу
людина смикається плаче
сміється брутально батькуючи нападників
вони лічать її кнопки числом сім
знаходять восьму на потилиці
жмуть її радо добачають дев'яту
на маківці тиснуть і на неї
Людина з усіма кнопками всередину
проминає гурт
що зібрався на хіднику
пильно спостерігаючи за екзекуцією
здригається, поправляє краватку
смикає плечем і спішить одійти подалі
її помічають наздоганяють
дошукуються кнопки та
не знайшовши
беруться турсати, повертати довкола
роздивлятись
кнопок не видно -
тільки бугриста поверхня тіла
чухають у потилиці й
починають бити
б'ють різноманітно й по-всякому
щоб дістати до кнопки
Людина кричить од болю
падає піднімається повзе та
знову падає починаючи зрештою
натискати сама
кнопки зсередини щоб ті
подумали що знайшли
й відчепилися
Десь далеко з'являється на хіднику
людина з кнопкою на крильцях
кнопка летить над її головою
на якій волосся наїжачене
мов од незбутного жаху
всі поряд бачать летючу кнопку й
починають стрибати щоб
дістати її та натиснути, ба
зависоко
вона летить, висолопивши
язичок і дражниться
всі втрачають останню витримку
людина з кнопкою на крильцях
незворушно чимчикує далі
звично не помічаючи веремії довкола
сачків на метелика, рогаток і палиць
що хвилею виростають коло неї
неначе рухома діброва села Бірнам
Нічого не виходить
вони беруться за
грудки й каміння вивертають
бруківку, розбирають стіни будівель
і рвуть асфальт
кнопку нарешті збито й натиснуто
але під камінною зливою -
її людина мимоволі й тихо загинула
тож прилад
втрачає всякий сенс
його викидають і
Біжать за людиною тисячі кнопок,
всадженою різнобарвними пуп'янками
так густо, що її під ними не видно
натовп росте й піниться
бо кожному пальцю тут є робота
всі тиснуть і тиснуть
людина кричить ізсередини пульта
але ґудзики такі густі
що не чутно
Юрмище прорізає тісний гурт,
обплетений колючим дротом
перед ним розступаються
проходить штепсель
у жалобі за тарапунькою
на тротуарі з'являється людина, що
повільно божеволіє на ходу
вона досягає рогу
втрачає останній глузд
волає на бога тупоче
свистить і кашляє
з-за рогу виїжджає собача будка
з санітарами
божевільного ловлять
і везуть куди треба
На башті електронні куранти
грають державний гімн
починають бити пів на шосту
і не можуть зупинитися
їх зупиняють
у небі гримить
і настає безкоштовна злива
всі ховаються хто куди, лишаючи
на хіднику одкручені гудзики
сахаються невтомно цікавих
експериментаторів
що сиплють іскрами під дощем
А над усім необорно й потужно
стогне та реве широка річка Дніпро
Все зрозуміло до цього місця: "Біжать за людиною тисячі кнопок" (до речі, між цим реченням і наступним --якась логічна нестиковка --хто у кого "всаджений"). Далі все якось трохи хаотично, але, можливо, так було задумано.
