Хотілось б просто лиш сказати,
Але нажаль не поряд ти,
І я не буду нервувати,
А лиш думками поряд йти.
Мені б хотілось не багато,
Але й цього я не дістав,
Усе що вмію це кохати,
Та все самотність обгортав.
Зривав печаль з безжальним смутком,
Терзаючи у грудях біль,
Та ти напевно не повіриш,
А він про тебе все болів.
Коли бувало сльози линуть,
То хтось в середині скучав,
І як б не було йому гірко,
Та він тебе не забував.
А часом б навіть і забути,
Та лиш у сни приходиш ти,
Тобі нажаль це не відчути,
Коли болить в моїй душі.
Коли бажання просто жити,
Там поряд де проходиш ти,
Чому я мушу пам’ятати,
Чарівні очі не сумні.
Чому за тебе серце рветься,
І линуть поспіхом слова,
Коли думки все проклинають,
Три слова, й спокою нема.
І ніч здається з днем змішалась,
І сон далеко заблукав,
Коли я просто загорівся,
Та це ніхто не помічав.
І це бувало так палало,
І кисень в серці розтерзав,
Зривав він дах таки шалено,
Тебе побачити жадав.
Можливо днем чи навіть в ніч,
Я б хтів сказати ясну річ,
Із радістю чекати дня,
Коли скажу я ті слова.
Коли побачу ту усмішку,
Іскристі в тих очах вогні,
Усе це важко зрозуміти,
Та пишу сину це тобі.
15.02.16р. А.А. Отченко